КИЇВ, Україна (AP) — Приголомшливе вторгнення України в Курський прикордонний район Росії було сміливим ризиком для військового командування країни, яке спрямувало свої обмежені ресурси на ризикований напад на противника, який має ядерну зброю, без жодних гарантій успіху.
Після перших ознак прогресу президент України Володимир Зеленський порушив мовчання та розповів своїй втомленій війною громадськості щоденні просування Києва. До середи українські офіційні особи заявили, що контролюють 1000 квадратних кілометрів (386 квадратних миль) ворожої території, включаючи щонайменше 74 населених пункти та сотні російських військовополонених.
Але через тиждень після її початку загальна мета зухвалої операції все ще незрозуміла: чи Україна окопається й утримає завойовану територію, просуватиметься далі на територію Росії чи відійде?
Очевидно лише те, що вторгнення змінило поле бою. Поштовх від громового бігу України виявив щербини в броні могутнього супротивника. Атака також ризикувала посилити власні слабкі сторони України через розширення лінії фронту та введення нових військ у той час, коли військовим лідерам не вистачає живої сили.
Для проведення Курської операції Київ розгорнув батальйони з кількох бригад, деякі з яких були витягнуті з найгарячіших ділянок лінії фронту, де просування Росії не припинялося. Поки що загальна стратегічна перевага Москви недоторкана.
«Розтягнення лінії фронту для нас — це також розтягування лінії фронту для ворога», — сказав командир 14-го полку БЛА, який брав участь у початковому етапі наступу. «Тільки ми детально підготувалися до цієї операції. Росіяни взагалі не були готові до цієї операції».
Він говорив на умовах анонімності, використовуючи лише позивний «Чарлі», відповідно до закону українських військових
